Гівновари

На початку 2006-го я побачив у Києві рекламний плакат тогочасного Народного блоку Литвина («МИ») з гаслом «Відновимо рівновагу!».

Якось сама собою спала на думку відповідь-алітерація - «Відмовимо гівновару!».

Відтоді для себе називаю «гівноварами» політиків, які паразитують на ідеях (далі кожне слово мало би бути в лапках, бо зазвичай те, що вони демонструють на практиці, не має нічого спільного з цими назвами) поміркованості, центризму, примирення, об’єднання, найдешевшого популізму, при цьому не маючи власної визначеної позиції з ключових питань. А оскільки журналісти постійно ставлять запитання саме щодо цих ключових (або псевдоключових) питань,  гівновари віртуозно володіють мистецтвом словесного прослизання між краплинками, аби ніколи не бути впійманими на (не)любові до Росії чи НАТО, російської чи української мови, реверсу чи аверсу нафтогону «Одеса-Броди» і т.п.

Гівноварові дуже важливо ніколи не робити ніяких кроків, які можуть відригнутися в майбутньому і зашкодити його абсолютно нейтральному іміджу. Тому, якщо навіть він колись і голосував вимушено за якесь важливе рішення, то неодмінно відразу після голосування подав заяву про анулювання свого голосу - мовляв, неправильно картка спрацювала. І має копію цієї заяви з підписом, вхідним номером і мокрою печаткою.

Запитай гівновара про його політичну платформу - і у відповіді неодмінно почуєш про благо народу, замученого політиками, і про те, що бути лівим чи правим, лібералом чи консерватором, президентською чи парламентською республікою - це все фігня, бо народові це насправді нецікаво. Натомість народові, запевняє гівновар, цікаво, що він завтра буде їсти, коли заплатять пенсію і коли ми нарешті матимемо гідний рівень життя.

Якщо ж у гівновара раптом - цілком несподівано - прорізається чітка та непримиреннa позиція з певного прикладного питання (приватизація чогось там, законодавча заборона абощо), шукай розгадку в лобізмі. Очевидно, хтось у гівноварській фракції хоче щось приватизувати або боїться заборони. Але це радше виняток. Зазвичай у гівноварській команді ви не знайдете жодного химерного скандаліста (на зразок шуфричів-ляшків-червоненків) - усі світять блендамедовими усмішками й поводяться максимально помірковано.

Що характерно, люди прекрасно розуміють, що гівновари насправді є всього лише демагогами і, будучи допущеними до будь-якої виконавчої влади, виявляться імпотентними й діятимуть хаотично. Однак дуже часто все одно ведуться. Природно, гівновари подобаються людям, які самі не мають політичних поглядів і не хочуть їх мати. Також гівновари підходять розчарованим у інших політичних силах, оскільки є ніякими і, відтак, не викликають алергії.

Найяскравішим зразком  гівновара у майбутній президентській кампанії, безперечно, є Арсеній Петрович Яценюк. Тому кольорова гама його рекламних плакатів видалась мені надзвичайно влучною.